Здорові батьки та їх рідні – гарний подарунок майбутній дитині. Усвідомлене батьківство приходить із усвідомленням своїх бажань, потреб, ролі та сенсу життя та бажанням продовжити свій рід здоровим потомством. Мало народити здорову дитину. Важливо зберегти і збільшити ці здобутки шляхом належного догляду, нагляду і виховання дитини.

     Загальновідомо, особистістю не народжуються. Особистість формується протягом життя. У формуванні здорової особистості важливу роль відіграє сім’я. Дитина є біосоціальною істотою. Для її розвитку і становлення як особистості необхідними є не тільки умови задоволення біологічних потреб, а важливими є також соціальні потреби.

     У кінці першого місяця життя дитини встановлюються емоційні контакти. Визначальними в утворенні умовних рефлексів є орієнтовні дослідницькі реакції дитини. Однак рефлекторна сфера дещо випереджає розвиток моторної активності, рухи дитини ще в основному некоординовані.

     Надалі розвиток і удосконалення моторики стають важливим моментом у психічній еволюції дитини, тому що саме хапальні рухи визначають її перше знайомство з предметним світом. Досконалість моторики проявляється у повзанні, спробах ходити і стояти.

На другому році життя у дитини досить швидко розвиваються умовні рефлекси і диференціювання. На перший план виступає зорово-слухова реакція. У цей період дуже важливе значення має спілкування з дорослими, дитина засвоює ряд дій, наслідуючи їх (починає їсти ложкою, намагається одягнути сорочку тощо).

     Важливим фактором еволюції психіки є розвиток мовлення у дитини. Дитина потребує спілкування з нею за допомогою вербального і невербального контакту. Завдяки спілкуванню з рідними людьми запас слів у дитини швидко збільшується, поряд з пасивним словником (розуміння) з’являються й елементи активного словника, «проголошена» мова. На кінець другого року окремі слова діти складають у речення. Дії дитини в цей час мають в основному мимовільний характер, а її ігрову діяльність регулюють і організовують дорослі.

У цей період під впливом батьків формуються навички, звичні форми поведінки дитини.

     Емоційні переживання в цей час складають важливий компонент життя дитини, її емоції поступово збагачуються, тому дуже велике значення має позитивний емоційний контакт з тими, хто її оточує. У кінці другого року душевна діяльність дитини стає все повнішою, сприймання довкілля удосконалюється, розширюється обсяг безпосереднього запам’ятовування сприйнятого. З’являються задатки розумової діяльності.

     На третьому році життя швидко розвивається мовлення, зміст ігор збагачується, стає різноманітнішим, з’являються тенденції до спільних ігор, удосконалюються такі психічні процеси, як сприймання, пам’ять, з’являються задатки наочно-образного мислення. Емоційне життя стає більш повним, більш диференційованим і багатшим. Спілкування з оточенням тепер складніше і різноманітніше.

Четвертий – шостий роки характеризуються удосконаленням ігрової діяльності, в яку вносяться елементи трудового порядку. Інтенсивніше розвивається мислення, з’являється здатність до узагальнення і простих форм міркування. Відносно швидко розвивається уява. Пізніше з’являються навички навчальної роботи, довільної нам ‘яті. Коло інтересів розширюється.

     Дитина може довільно управляти своєю діяльністю. А емоційне життя ще превалює над інтелектуальним. У цілому за цей період дитина проходить складний шлях розвитку (насамперед мислення і мовлення), поступового переходу від ігрової діяльності до навчальної, стає більш самостійною, її відносини з оточуючими змінюються і розширюються, поступово формується певна особистість дитини.

Батьки допомагають дитині в перші роки життя становитися як особистості. Стосунки між батьками та дитиною, між батьками та іншими особами є вирішальними на перших етапах становлення особистості. Батьки власним прикладом дають дитині взірець моделей поведінки в різних життєвих ситуаціях, в конфліктах, при життєвих труднощах, із представниками старшого покоління.

– Довіряти дітям;

– Поважати почуття іншого з батьків;

– Забезпечити емоційний комфорт;

– Говорити та діяти так, щоб діти відчували себе у безпеці та комфорті;

– Дати можливість дітям розповідати про те, що вони відчувають;

– Забезпечити фізичну безпеку;

– Не залишати дитину без нагляду в громадських місцях;

– Підтримувати сімейний розклад;

– Навчати дитину правил особистої гігієни та правильного харчування;

– Слідкувати за дисципліною;

– Бути послідовним;

– Створювати правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини;

– Усно визначати свої опікування та межі дозволеного;

– Давати постанови, а не покарання;

– Приділяти дитині свій час та увагу;

– Брати участь у житті дитини: різних заходах, іграх, спілкуватися з її друзями;

– Залучати дітей до своїх заходів;

– Розповідати дитині про власне ставлення до життєвих цінностей;

– Турбуватися про себе: мати вільний час, турбуватися про своє здоров’я, спілкуватися зі своїми друзями, приймати любов та позитив;

– Заохочувати дітей займатися тим, що їм цікаво, проявляти та виражати любов до дитини.

     Ось такий список і ще багато чого необхідно знати батькам для формування здорової особистості, яка здатна жити в гармонії з собою та іншими людьми, отримувати задоволення від життя, долати життєві труднощі, приносити користь суспільству і володіти могутнім потенціалом довголіття.

     Окрім усього вище зазначеного, необхідно реформувати освітню систему в галузі правознавства, для того, щоб діти знали свої права та обов’язки перед своїми батьками, і як майбутні батьки.

     Матеріал підготувала: Карвацька Наталія Семенівна – лікар-психіатр, медичний психолог, психотерапевт, кандидат медичних наук, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка Вищого державного навчального закладу України «Буковинський державний медичний університет».