Мовленнєвий розиток дошкільнят

Поради батькам щодо розвитку мовленнєвої активності дітей

   1. Розмовляйте з дитиною кожної вільної хвилини. Спонукайте її до звуконаслідування, промовляння перших правильних слів.

   2. Якомога більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, вчіть пісні, скоромовки, вірші. Ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову дитини. Пам’ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну вимову дорослих.

   3. Не позбавляйте дитину спілкування з однолітками та старшими дітьми.

   4. Привчайте дітей бережливо ставитись до книжок та іграшок.

   5. Спонукайте дітей до спілкування та ігор з ляльками та іграшками.

   6. Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.

   7. Заохочуйте словесну творчість дітей.

   8. Спонукайте їх до складання віршів, лічилок, будьте їм помічниками.

   9. Уважно ставтеся до запитань вашої дитини. Ваша відповідь має бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.

  10. Не забувайте доречно вживати прислів’я, загадувати загадки. Стимулюйте дитину до пригадування окремих рядків віршів, пісень.

  11. Кожне незрозуміле дитині слово поясніть, вдайтеся до словника.

  12. Вірші, потішки, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильної і виразної мови вашої дитини..

  13. Частіше влаштовуйте дітям змагання “Чия казка краща”, “Чия розповідь цікавіша”, “Хто більше придумає слів”.

  14. Не забувайте записати в зошиті розповіді та казки вашої дитини. Через 2 – 3 місяці прослухайте їх разом з дитиною, проаналізуйте, запишіть нові розповіді.

  15. Книжка допоможе сформувати у дітей високі моральні якості, виховати патріотичні почуття.

  16. Цікава книжка – це велика радість для дитини! Не позбавляйте її цієї радості.

  17. Стежте за новими виданнями дитячих книжок, поповнюйте ними сімейну дитячу бібліотеку.

  18. Розучуйте з дітьми вірші. Це виховує у них любов до поезії, сприяє розвитку поетичного слуху, виразної мови.

  19. Привчайте дитину читати назви дитячих книжок.

                                                              Мова є засобом спілкування, а мовлення – процесом спілкування.

     Своєчасне оволодіння мовою – основа розумового розвитку дитини, запорука її повноцінного спілкування з навколишнім світом. Правильна, виразна мова дає дитині можливість максимально широко користуватися нею, як засобом спілкування, що сприяє формуванню особистості дитини в цілому. Вся діяльність людини безпосередньо зв’язана з мовою, яка вже починаючи з перших років життя, відповідно впливає на діяльність, змінює її поведінку.

Боротьба за правильну вимову – це одна з важливих форм роботи над загальною культурою мови дітей дошкільного та шкільного віку. Особливо важливою є робота над розвитком усної мови в дошкільний період. Без повноцінного оволодіння мовою,  дитина в майбутньому в школі  не зможе набути міцних і глибоких знань з основ науки. Тому слід усувати все, що може заважати в будь-якій мірі вільному спілкуванню дитини з колективом. Вже в дитячій установі слід створити найсприятливіші умови для розвитку мови дітей, спільно з сім’єю працювати над її розвитком, виправленням недоліків у мовленні. Цим самим створювати належне розвивальне мовленнєве середовище для розвитку інтелекту і підготовки дитини до школи.

Дітям дошкільного віку і школярам, доводиться дуже часто і широко використовувати мову у повсякденному спілкуванні – відповідати на запитання вихователя, педагога в присутності інших, задавати питання, говорити, читати в голос. Опанування мови, слова починається з раннього дитинства в сім’ї, серед близьких дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі та впродовж усього життя.

Особливості розвитку мовлення дітей

Перший рік життя.

1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”.

З 3-4 міс. повертається на голос дорослого.

З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків.

Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка.

В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні.

В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова.

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети, вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П’ятий рік життя

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

Шостий рік життя

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

     У дітей дошкільного віку мовлення є вразливою функціональною системою і легко зазнає несприятливих впливів. Можна виділити деякі види вад мовлення, які виникають у наслідок успадкування: вади вимовляння звуків Л, Р, пришвидшений темп мовлення. Найчастіше страждає мовленнєва функція в критичні періоди її розвитку, що створює умови для «зриву» мовлення: в 1-2 роки, в 3 роки і в 6-7 років.

Основні причини патологій дитячого мовлення:

  • Внутрішньоутробні патології, що призводять до порушення розвитку плоду. Найгрубіші вади мовлення виникають у разі порушення розвитку плоду в період від 4 тижнів до 4 місяців. Виникнення мовленнєвої паталогії спричиняють токсикоз при вагітності, вірусні захворювання, травми , несумісність крові за резус-фактором, екологія навколишнього середовища;
  • Пологові травми і асфіксії під час пологів, які призводять до внутрішньочерепних крововиливів;
  • Різні захворювання в перші роки життя дитини. Особливо негативно впливають на розвиток мовлення часткові інфекційно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліти, ранні тривалі шлунково-кишкові розлади;
  • Спадкові чинники. Наприклад , природженні дифекти мовного апарату: незрощення верхньої губи, щелепи, м’якого і твердого піднебіння; зміни форми і відносної величини щелеп; масивні і короткі під’язикові вуздечки; паталогічне розташування і форми зубів верхньої і нижньої щелеп;
  • Несприятливі соціально-побутові умови, що призводять до мікросоціальної педагогічної занедбаності, вегетативної дизвункції, порушень емоційно-вольової сфери і дифіциту розвитку мовлення.

     Кожна із зазначених груп причин, а іноді і їх сукупність, може  зумовити порушення різних сторін мовлення.

     Велике значення має рання   діагностика аномалій розвитку мовлення. Мовленнєві дефекти, виявленні тільки під час вступу дитини до школи або в молодших класах, важко компенсувати ( втрачений сензитивний період), що негативно позначається на успішності. Якщо відхилення виявляють у дитини в ясельному періоді або дощкільному віці, то рання медична і педагогічна корекція значно підвищує ймовірність  повноцінного навчання її в школа.

 

 

Як розвивати мовлення?

  1. Розмовляйте з малюком якомога більше та частіше. Ваше мовлення повинно бути неквапним, плавним, правильним і чітким. Нів’якому разі не «сюсюкайте».
  2. Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
  3. Багато читайте дитині, вчіть її переказувати те що вона почула , разом вчіть вірші, вчіть складати цікаві історії за картинками. Співайте колискові на ніч.
  4. Спонукайте дитину до мовлення , ставлячи їй запитання, поступово ускладнюйте їх.
  5. Збагачуйте словниковий запас малюка новими словами, пояснюючи їх.
  6. Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.
  7. Не допускайте прискореного темпу мовлення. Воно нерідко засвідчує про підвищенну збудженність і слабкість нервової системи. Може призвести до заїкання.
  8. Більшість занять проводьте у ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати, елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.
  9. Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук. Виконуйте вправи для пальчиків , малюйте крейдою, грайте в мозаїку.
  10. І найголовніше, якщо хочете досягнути успіху працюйте над мовленням активно та систематично.

     Любіть дитину та хваліть  за її успіхи в мовленні!!!!!